Перегляд вихідного коду сторінки Звернення депутатської групи «Земля і воля» (жовтень 1991р.)

== До селянства України ==

'''Звернення депутатської групи «Земля і воля» (жовтень 1991р.)'''

'''Народний депутат України Л.Г. Яковишин очолює депутатську групу «Земля і воля», до якої увійшли депутати-аграрники: Д. Бабій, В.Біденний, О. Борзих, В. Бортник, П. Гальцев, М. Ганжа, С.Герасименко, І. Гринчук, Л. Дмитрук, Г. Дашивець, М. Дупляк, В. Ейсмонт, І. Капштук, М. Кузьменко, М. Любенчук, В. Мартинчук, М. Мельник, В. Меншов, В. Петін, М.Півень, І. Попик, А. Пшеничников, О. Рибін, О. Рябоконь, М. Сівцов, Л. Сивкова, О.Старіченко, С. Тимчук, О. Чебан, В. Шинкарук, М. Шкарбан, М.Яришев.

Оцінюючи ситуацію в республіці, яка склалася на середину осені, та найближ-чі перспективи її розвитку, депутатська група вирішила звернутися до сільсь-кого населення України з роз’ясненням обстановки і проханням підтримати пропозиції депутатів-аграрників по стабілізації сільськогосподарського виробництва.'''

До складу депутатського корпусу України входить 450 народних обранців. Але, на жаль, лише 34 депутати по роду своєї професійної діяльності зв’язані з сільського-сподарським виробництвом, що становить 7,5 процента від загальної кількості. З огляду на вищезгаданий факт, змушені констатувати, що таке становище не здаєть-ся нам нормальним, тому під час наступних виборів депутатів вважаємо за потріб-не, щоб в сільських районах народними обранцями стали представники сільського-сподарського виробництва. Такий підхід до цієї проблеми базується на розумінні того, що незначна кількість депутатів-аграрників не має можливості суттєво впливати на хід реформ та вирішення питань соціально-економічного розвитку села. 

Півтора року працює Верховна Рада в нинішньому скликанні. Що зроблено за цей період для жителів сільських регіонів? Відповідь, на жаль, однозначна: практично нічого. З ініціативи депутатів-аграрників парламентом прийнято закон про пріори-тетність соціального розвитку села й агропромислового комплексу. Але він не реалізується в конкретних справах, і уряд майже нічого не робить для того, щоб добрі наміри, втілені в положення закону, стали реальністю, здатною радикально змінити стан справ не тільки на селі, але і в республіці – адже саме високоефектив-не сільське господарство є основою добробуту будь-якої нації. 

Внаслідок непродуманих указів Президента Союзу на господарства накладені непомірні тягарі у вигляді відрахувань від фонду заробітної плати: 26 процентів – у доход держави та в стабілізаційний фонд – 11 процентів. Депутати-аграрники неодноразово піднімали питання про ліквідацію стабілізаційного фонду і зменшен-ня хоча б наполовину відрахувань від фонду зарплати. Але підтримки у вирішенні цього питання ми не знайшли ні з боку уряду, ні з боку депутатського корпусу. 

Сьогодні ми констатуємо: завдяки такому фінансовому стану, таким податкам, вкрай незадовільному матеріально-технічному постачанню, відбувається процес повного зубожіння і розвалу господарств сільськогосподарського виробництва. Так, на 1 вересня ц.р. поставка, у порівнянні з із відповідним періодом минулого року, зменшилась: вантажних автомобілів – на 5107 штук, тракторів – на 3621, тракторних причепів – на 15051 штуку, і з кожним місяцем цей розрив зростає. За 8 місяців недовантажено 100,8 тисячі тонн прокату чорних металів і 30,4 тисячі тонн труб. Підприємствам недопоставлені 82 тисячі тонн цементу. Лісоматеріалів господарства одержали лише 9 процентів річних лімітів. Заважає нормальному розвитку сільськогосподарського виробництва відсутність паритету цін на продук-цію промисловості і сільського господарства: якщо ціни на продукцію села зросли в 2 рази, то на промислову – в 3-5 разів. Тож і зменшується виробництво рослин-ницької і тваринницької продукції.

Розійшлася думка депутатів і стосовно того: розпуск колгоспів і створення фермер-ських господарств чи зміцнення колективних господарств?
Депутати-аграрники підтримують різні форми власності на землю, в тому числі як колективні, так і фермерські господарства. Але повинен існувати розумний, виважений підхід. Сьогодні ми стаємо на шлях ринкових відносин, і це вимагає поєднання різних форм власності, які сприяли б зміцненню та розвитку сільського-сподарського виробництва, щоб нарешті вирішити питання забезпечення населення продуктами харчування. Уряд повинен запропонувати чітку програму, яка б включила систему кредитування, будівництво, матеріально-технічне забезпечення, підготовку фермерських кадрів. Потрібно працювати і в напрямку змін у психології селянина, який відвик від власності на землю, і всього, що пов’язано з цим.
Ми ставимо перед урядом питання капітального будівництва на селі, всієї сільської інфраструктури, починаючи з створення гідних людини побутових умов для селянина і закінчуючи виробничими об’єктами. Сьогодні ж селянин не має можли-вості побудувати собі домівку, бо придбати будівельні матеріали неможливо. В той же час навколо міст ростуть, наче гриби після дощу, «дворянські гнізда» – дво-триповерхові котеджі з цегли і бетону. Не слід думати, що ми проти городян, які хочуть мати земельну ділянку. Але, можливо, необхідно припинити розпорошення матеріальних ресурсів і надати селянам можливість закріпитись на селі, задоволь-нити потреби населення в сільськогосподарській продукції?
Сьогодні на повістку денну життя ставить питання: чи здатна Україна забезпечити себе харчовими продуктами власного виробництва: хлібом, молоком, м’ясом, овочами? Чи з простягнутою рукою будемо звертатися за шматком хліба на Захід? Депутати-аграрники переконані: ми зможемо повністю задовольнити потреби нашого народу в продуктах харчування. Але для цього уряду необхідно прийняти надзвичайні і непопулярні заходи. В тому числі зменшити протягом наступних 3-4 роки обсяги будівельних робіт у містах, віддавши не менше 50 процентів матеріа-льних ресурсів селу, сконцентрувати увагу на газифікації, водопостачанні сіл, будівництві житла, шкіл, дитячих садочків тощо.

Як неодноразово повідомлялося у ЗМІ, для того, щоб дожити до хліба нового врожаю, нам необхідно закупити в колгоспах та радгоспах 17 мільйонів тонн зерна. За попередніми підрахунками, буде заготовлено близько 12 мільйонів тонн. Ми, аграрники, з усією відповідальністю заявляємо перед народом: не можна брати у колгоспах та радгоспах ще 5 мільйонів тонн хліба, щоб не відкинути розвиток тваринництва назад років на п’ять. Недостачу зерна можна закупити за кордоном. 
У заявах прем’єр-міністра В.П.Фокіна і його заступника К.І. Масика чуємо, що суверенна держава повинна повністю забезпечувати себе хлібом, але, мовляв, колгоспи і радгоспи нехтують держзамовленнями, гноять хліб у себе на токах. Як говорять у народі: в сім’ї не без виродка – є й такі господарства. Але основна маса працівників сільськогосподарського виробництва відмежовується від недержавни-цького ставлення до хлібозаготівлі. Але й урядовці не повинні забувати про свої обов’язки перед хліборобами.
Негативний резонанс викликало в сільській місцевості інтерв’ю прем’єр-міністра В.П. Фокіна, в якому йдеться про введення хлібних карток лише для міських жителів, а селяни, мовляв, знайдуть вихід з цього становища самі. Не конфронтація і розмежування потрібні нам в такий скрутний, складний час, а єдність всього населення у вирішенні злободенних проблем.
Осінь для селянина – дуже складна і відповідальна пора: одночасно з закінченням збирання врожаю потрібно виконати величезний обсяг робіт p підготовки тварин-ницьких ферм до зими. Але ж тут знову проблеми: немає покрівельних матеріалів, цегли, лісоматеріалів. Якщо раніше господарства значну частину необхідного знаходили за допомогою бартеру за межами республіки, то сьогодні і цей шлях перекритий українськими митницями.

Якщо вірити метеопрогнозам, то нас очікує сувора зима. Можна уявити, якою важкою буде зимівля худоби у невідремонтованих приміщеннях. Без негайних заходів тут не обійтися.

Вирішення цих та інших проблем (а вони стосуються не тільки сільських жителів, а й всього українського народу) значною мірою залежатиме від волевиявлення населення республіки в ході референдуму, який відбудеться 1 грудня поточного року, і який дасть відповідь, чи буде Україна незалежною державою.

Ми, депутати-аграрники, звертаємося з наполегливим проханням до трудівників ланів і ферм, інтелігенції, всіх жителів села підтримати рішення парламенту нашої республіки і проголосувати за незалежну державу – Україну, яка пови-нна будувати своє майбутнє в тісному економічному союзі з усіма іншими республіками.

(Звернення опубліковане у республіканських та місцевих ЗМІ, в тому числі в бобровицькій районній газеті «Жовтнева зоря» від 11 жовтня 1991 року) 

[[Категорія:Люди Я]]
[[Категорія:Політика]]
[[Категорія:Історія‎]]
[[Категорыя:Яковишин Леонід Григорович]]