Категорія:Люди Ч - Історія редагувань

Dmisap в 10:50, 19 березня 2020

2020-03-19T10:50:38Z

Dmisap: Сторінка очищена

2020-03-09T16:25:07Z

Сторінка очищена

Dmisap в 16:24, 9 березня 2020

2020-03-09T16:24:48Z

Dmitruk в 10:08, 3 березня 2020

2020-03-03T10:08:40Z

Dmitruk: Створена сторінка: Валентина Чернякова Валентина Онисимівна Чернякова виконавч...

2020-03-03T10:07:48Z

Створена сторінка: міні|Валентина Чернякова Валентина Онисимівна Чернякова виконавч...

Нова сторінка

[[Файл:Чернякова.jpg|міні|Валентина Чернякова]]
Валентина Онисимівна Чернякова
виконавчий директор ТОВ «Земля і воля»

Народилася 4 січня 1939 року в м. Донецьк, в родині робітників.
Першу зарплату одержала в бібліотеці, де працювала після закінчення школи майже рік перед вступом в 1957 році на навчання в Уманський сільськогосподарський інститут. З дипломом вченого агронома в 1962 році одержала направлення на роботу в найбільший радгосп рідної Донеччини «Шахтар». Головний агроном успішного господарства Василь Чередніченко сказав тоді молодій колезі: «Якщо не відчуваєш в серці любові до землі і щирої поваги до людей, які на ній працюють, тоді міняй професію або влаштуйся на роботу подалі від землі».

Професію не поміняла, й повагу до хліборобів бережно несе в своєму серці, йдучи плідним трудовим шляхом. Після року роботи агрономом їй запропонували посаду економіста в радгоспі «Мирний» – в інституті цю дисципліну вивчила на «відмінно». В 1966 році продовжила навчання на педагогічному факультеті Української сільськогосподарської академії.

Після його закінчення столичне профільне управління рекомендувало перспективного фахівця Валентину Чернякову на посаду заступника директора з виробництва у Майнівський радгосп-технікум. По приїзді на місце призначення виявилося, що ця посада зайнята іншим працівником. Претендентка не стала наполягати на своєму, а погодилася на роботу викладача економіки. Викладачем суспільних предметів працював і чоловік Євген Іванович. Молоде подружжя відразу ж взялося за оформлення предметних кабінетів, що для Майнівки було новинкою. Невдовзі їхній досвід стали запозичувати інші технікуми.

Викладацьку майстерність Валентини Онисимівни, яка заодно очолила й комісію економічних дисциплін, так оцінила випускниця технікуму Катерина Голота: «Ас-викладач влюбляла майбутніх агрономів і зоотехніків у цю «суху» науку, розкривала нам очі на економіку й організацію виробництва».

У 1970 році Майнівський радгосп-технікум очолив 31-річний Леонід Яковишин. Наукове виробництво було не на висоті: урожайність зернових – 12 центнерів, окремі поля засівали без оранки, у тваринництві багато проблем. Про занедбану організацію виробництва відомо було у столичному управлінні, занепокоїло те й нового директора. Тож він, не гаючи часу, виконав рекомендацію з Києва трирічної давності про заміну заступника директора з виробництва.

На новій посаді молодій мамі довелося забути про нормований робочий день. Директор сам розробив технологічну карту вирощування культур та запровадження нових прогресивних технологій. Особисто контролював виконання поставлених завдань і вимог, тож заступнику з виробництва Валентині Черняковій часто замало було мати лише одну голову, двоє очей і два вуха. Оскільки, складалося враження, що і в директора всіх тих важливих органів для людини було більше, ніж природою й батьками дано.

Від такої організації й виробництво оживало на очах, урожайність потроїлась, на фермі племінна робота відновилася. І куратор виробництва Валентина Чернякова швидко піднялася на вищий щабель – директор призначив її своїм першим заступником з широкими правами та обов’язками. Сам же з головою поринув у будівництво нової навчальної бази на околиці Бобровиці.
У 70-ті роки минулого століття у колгоспах і радгоспах на керівних посадах працювало багато практиків, без фахової освіти. А в господарства стала надходити у великій кількості нова техніка, нові види мінеральних добрив, зарубіжні засоби захисту рослин, зявилися новітні технології в рослинництві і селекції в тваринництві. Тоді й постало питання про фахове навчання керівників-практиків саме на базі радгоспу-технікуму. Куратором першої групи студентів-організаторів була заступник директора з навчальної роботи Валентина Чернякова. Багато її випускників очолили господарства, працювали на відповідальних посадах у районних та обласних установах, пішли в науку.

Один обласний високий чиновник зробив Валентині Онисимівні комплімент: «У Вас стільки почуття відповідальності, що могли б поділитися з багатьма іншими керівниками, й без ніякої шкоди для свого господарства».
На нову базу в Бобровицю Майнівський радгосп-технікум перебрався в 1978 році, згодом перейменований на Бобровицький. Викладачі й учні потрапили ніби в іншу державу: сучасні аудиторії й кабінети, квартири з побутовими зручностями для всіх викладачів, такі ж гуртожитки для учнів, не територія, а дендропарк…

Перший заступник директора Валентина Чернякова безпосередньо організовувала навчальний процес у технікумі. Відразу визначила для себе три головні пріоритети: підбір викладачів спеціальних дисциплін, оформлення предметних кабінетів технічними і наочними засобами, організація і контроль за проходження студентами виробничої, виробничо-технологічної і переддипломної практик. Сама їздила в Київ на Виставку досягнень народного господарства і викладачів до цього спонукала, щоб саме там запозичували матеріали і наочність для оформлення предметних кабінетів.

Запровадила керівник учбового колективу для викладачів орггодину, на якій детально аналізували успіхи, промахи й упущення, ставили конкретні завдання, визначалися, якому викладачу необхідна допомога і яка. У колективі дивувалися: коли Валентина Онисимівна встигала дізнаватись до дрібниць про все, що відбулося за день у технікумі, адже вона часто відлучалася на виробництво?
На високий рівень підняли самопідготовку учнів з обов’язковими консультаціями викладачів.

Відповідно й на успішності це позначилося. Бобровицький радгосп-технікум став базою для проведення різноманітних обласних та республіканських семінарів, приїздили повчитися делегації з інших республік і навіть зарубіжжя.

У 1990 році колектив викладачів та працівників успішно провів виборчу кампанію у Козелецькому та на половині території Бобровицького районів, в результаті якої директор Леонід Яковишин був обраний народним депутатом першого скликання Українського парламенту. Очолювала виборчий штаб Валентина Чернякова. Потім впродовж чотирьох років виконувала обов’язки директора. Почесним директором залишався Леонід Григорович.

В ході реорганізації 1997 року Бобровицький радгосп-технікум ліквідували, на його базі створили державний технікум і сільськогосподарське підприємство, згодом назване ТОВ «Земля і воля» з ініціативи директора Леоніда Яковишина. Роботу на виробництві вибрала й Валентина Чернякова, хоча мала всі шанси очолити технікум.

Перед директором, його правою рукою та фахівцями постало питання: як виживати в нових умовах економічного й політичного хаосу. По відповідь на це запитання Леонід Григорович поїхав до провідного фахівця фірми «Піонер» (США) Мілютина Недільковича. З його рекомендаціями ТОВ «Земля і воля» стало партнером американських фірм і взяло курс на зернову кукурудзу. Починали з 70 гектарів, і поступово дійшли до 33 тисяч гектарів, з валовим збором зерна до чотирьохсот тисяч тонн з найнижчою в Україні собівартістю – 74 долари за тонну.
Банк землі господарство розширило за рахунок земель 13 розвалених колгоспів – тоді ніхто не брав у обробіток їхні забур’янені поля.

Окультурили, дали людям роботу, допомогли газифікувати села, дороги відремонтували, дитячі садочки допомогли повідкривати, над школами взяли шефство. ТОВ «Земля і воля» – взірець на Чернігівщині в питаннях соціальної відповідальності перед громадами, де орендують землю, і перед усім Бобровицьким районом. За три останні роки потроїли відрахування до бюджету, в 2017 році підняли оплату за земельні паї до 18 відсотків від оціночної вартості паю. Відповідно збільшили й дохідну частину районного бюджету.

Валентина Чернякова очолює бюджетну комісію Бобровицької районної ради, й не на папері, а дієво здійснює з депутатами контроль за витрачанням бюджетних коштів. До речі, більше 70 відсотків дохідної частини формує колектив ТОВ «Земля і воля», хоча землі орендує лише третину від наявної в районі.

Ще за радянських часів Валентину Онисимівну неодноразово намагалися заманити на посаду районного й навіть обласного рівнів. Але вона погоджувалася лише на громадську роботу: протягом дев’яти скликань була членом виконкому районної ради, з 1975-го по 1990-й, і з 2006-го по 2020-го років – депутат Бобровицької районної ради. Протягом десяти років очолювала районну жіночу раду. Та головним своїм досягненням вважає безпосередню участь у створенні найефективнішого в Чернігівській області сільськогосподарського підприємства з гідною оплатою праці для майже півторатисячного колективу.

Ознайомившись з господарством «Земля і воля», Посол Держави Ізраїль Еліав Бєлоцерковські сказав: «Модель вашого господарства з такими вражаючими фінансовими показниками – це майбутнє України».
Валентина Онисимівна Чернякова – одна з успішних будівничих того майбуття. А ще вона прекрасна мама для давно дорослої дочки, добра й ласкава бабуся для двох, теж уже дорослих, онуків, дослужилася й до найпочеснішого родинного титулу – прабабусі. І все ж одного бракує в житті справді успішної жінки – вільного часу для внуків і правнуків, бо й досі в напруженій роботі.
Вона не обвішана ні радянськими, ні «незалежними» орденами, має лише велику колекцію Почесних грамот. Найвищою ж своєю нагородою вважає послану їй Господом у вигляді засвоєння нею вчення Піфагора: «Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?» Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробила?» І так – впродовж майже… 60 років!!!

У 2018 році розповідь про Валентину Чернякову опубліковано у восьмому випуску унікального українського проекту «Успішна жінка».

[[Категорія:Люди Я]]
[[Категорія:Школи і училища]]
[[Категорія:Список видатних людей Бобровиччини‎]]

← Попередня версія	Версія за 10:50, 19 березня 2020
Рядок 1:	Рядок 1:
−	+	[[Категорія:Люди\|Ч]]

← Попередня версія		Версія за 16:25, 9 березня 2020
Рядок 1:		Рядок 1:

−	~~[[Файл:Чернякова.jpg\|міні\|Валентина Чернякова]]~~
−	~~'''Валентина Онисимівна Чернякова'''~~
−	~~виконавчий директор ТОВ «Земля і воля»~~
−
−	~~Народилася 4 січня 1939 року в м. Донецьк, в родині робітників.~~
−	Першу зарплату одержала в бібліотеці, де працювала після закінчення школи майже рік перед вступом в 1957 році на навчання в Уманський сільськогосподарський інститут. З дипломом вченого агронома в 1962 році одержала направлення на роботу в найбільший радгосп рідної Донеччини «Шахтар». Головний агроном успішного господарства Василь Чередніченко сказав тоді молодій колезі: «Якщо не відчуваєш в серці любові до землі і щирої поваги до людей, які на ній працюють, тоді міняй професію або влаштуйся на роботу подалі від землі».
−
−	Професію не поміняла, й повагу до хліборобів бережно несе в своєму серці, йдучи плідним трудовим шляхом. Після року роботи агрономом їй запропонували посаду економіста в радгоспі «Мирний» – в інституті цю дисципліну вивчила на «відмінно». В 1966 році продовжила навчання на педагогічному факультеті Української сільськогосподарської академії.
−
−	Після його закінчення столичне профільне управління рекомендувало перспективного фахівця Валентину Чернякову на посаду заступника директора з виробництва у Майнівський радгосп-технікум. По приїзді на місце призначення виявилося, що ця посада зайнята іншим працівником. Претендентка не стала наполягати на своєму, а погодилася на роботу викладача економіки. Викладачем суспільних предметів працював і чоловік Євген Іванович. Молоде подружжя відразу ж взялося за оформлення предметних кабінетів, що для Майнівки було новинкою. Невдовзі їхній досвід стали запозичувати інші технікуми.
−
−	Викладацьку майстерність Валентини Онисимівни, яка заодно очолила й комісію економічних дисциплін, так оцінила випускниця технікуму Катерина Голота: «Ас-викладач влюбляла майбутніх агрономів і зоотехніків у цю «суху» науку, розкривала нам очі на економіку й організацію виробництва».
−
−	У 1970 році Майнівський радгосп-технікум очолив 31-річний Леонід Яковишин. Наукове виробництво було не на висоті: урожайність зернових – 12 центнерів, окремі поля засівали без оранки, у тваринництві багато проблем. Про занедбану організацію виробництва відомо було у столичному управлінні, занепокоїло те й нового директора. Тож він, не гаючи часу, виконав рекомендацію з Києва трирічної давності про заміну заступника директора з виробництва.
−
−	На новій посаді молодій мамі довелося забути про нормований робочий день. Директор сам розробив технологічну карту вирощування культур та запровадження нових прогресивних технологій. Особисто контролював виконання поставлених завдань і вимог, тож заступнику з виробництва Валентині Черняковій часто замало було мати лише одну голову, двоє очей і два вуха. Оскільки, складалося враження, що і в директора всіх тих важливих органів для людини було більше, ніж природою й батьками дано.
−
−	Від такої організації й виробництво оживало на очах, урожайність потроїлась, на фермі племінна робота відновилася. І куратор виробництва Валентина Чернякова швидко піднялася на вищий щабель – директор призначив її своїм першим заступником з широкими правами та обов’язками. Сам же з головою поринув у будівництво нової навчальної бази на околиці Бобровиці.
−	У 70-ті роки минулого століття у колгоспах і радгоспах на керівних посадах працювало багато практиків, без фахової освіти. А в господарства стала надходити у великій кількості нова техніка, нові види мінеральних добрив, зарубіжні засоби захисту рослин, зявилися новітні технології в рослинництві і селекції в тваринництві. Тоді й постало питання про фахове навчання керівників-практиків саме на базі радгоспу-технікуму. Куратором першої групи студентів-організаторів була заступник директора з навчальної роботи Валентина Чернякова. Багато її випускників очолили господарства, працювали на відповідальних посадах у районних та обласних установах, пішли в науку.
−
−	Один обласний високий чиновник зробив Валентині Онисимівні комплімент: «У Вас стільки почуття відповідальності, що могли б поділитися з багатьма іншими керівниками, й без ніякої шкоди для свого господарства».
−	На нову базу в Бобровицю Майнівський радгосп-технікум перебрався в 1978 році, згодом перейменований на Бобровицький. Викладачі й учні потрапили ніби в іншу державу: сучасні аудиторії й кабінети, квартири з побутовими зручностями для всіх викладачів, такі ж гуртожитки для учнів, не територія, а дендропарк…
−
−	Перший заступник директора Валентина Чернякова безпосередньо організовувала навчальний процес у технікумі. Відразу визначила для себе три головні пріоритети: підбір викладачів спеціальних дисциплін, оформлення предметних кабінетів технічними і наочними засобами, організація і контроль за проходження студентами виробничої, виробничо-технологічної і переддипломної практик. Сама їздила в Київ на Виставку досягнень народного господарства і викладачів до цього спонукала, щоб саме там запозичували матеріали і наочність для оформлення предметних кабінетів.
−
−	Запровадила керівник учбового колективу для викладачів орггодину, на якій детально аналізували успіхи, промахи й упущення, ставили конкретні завдання, визначалися, якому викладачу необхідна допомога і яка. У колективі дивувалися: коли Валентина Онисимівна встигала дізнаватись до дрібниць про все, що відбулося за день у технікумі, адже вона часто відлучалася на виробництво?
−	~~На високий рівень підняли самопідготовку учнів з обов’язковими консультаціями викладачів.~~
−
−	Відповідно й на успішності це позначилося. Бобровицький радгосп-технікум став базою для проведення різноманітних обласних та республіканських семінарів, приїздили повчитися делегації з інших республік і навіть зарубіжжя.
−
−	У 1990 році колектив викладачів та працівників успішно провів виборчу кампанію у Козелецькому та на половині території Бобровицького районів, в результаті якої директор Леонід Яковишин був обраний народним депутатом першого скликання Українського парламенту. Очолювала виборчий штаб Валентина Чернякова. Потім впродовж чотирьох років виконувала обов’язки директора. Почесним директором залишався Леонід Григорович.
−
−	В ході реорганізації 1997 року Бобровицький радгосп-технікум ліквідували, на його базі створили державний технікум і сільськогосподарське підприємство, згодом назване ТОВ «Земля і воля» з ініціативи директора Леоніда Яковишина. Роботу на виробництві вибрала й Валентина Чернякова, хоча мала всі шанси очолити технікум.
−
−	Перед директором, його правою рукою та фахівцями постало питання: як виживати в нових умовах економічного й політичного хаосу. По відповідь на це запитання Леонід Григорович поїхав до провідного фахівця фірми «Піонер» (США) Мілютина Недільковича. З його рекомендаціями ТОВ «Земля і воля» стало партнером американських фірм і взяло курс на зернову кукурудзу. Починали з 70 гектарів, і поступово дійшли до 33 тисяч гектарів, з валовим збором зерна до чотирьохсот тисяч тонн з найнижчою в Україні собівартістю – 74 долари за тонну.
−	Банк землі господарство розширило за рахунок земель 13 розвалених колгоспів – тоді ніхто не брав у обробіток їхні забур’янені поля.
−
−	Окультурили, дали людям роботу, допомогли газифікувати села, дороги відремонтували, дитячі садочки допомогли повідкривати, над школами взяли шефство. ТОВ «Земля і воля» – взірець на Чернігівщині в питаннях соціальної відповідальності перед громадами, де орендують землю, і перед усім Бобровицьким районом. За три останні роки потроїли відрахування до бюджету, в 2017 році підняли оплату за земельні паї до 18 відсотків від оціночної вартості паю. Відповідно збільшили й дохідну частину районного бюджету.
−
−	Валентина Чернякова очолює бюджетну комісію Бобровицької районної ради, й не на папері, а дієво здійснює з депутатами контроль за витрачанням бюджетних коштів. До речі, більше 70 відсотків дохідної частини формує колектив ТОВ «Земля і воля», хоча землі орендує лише третину від наявної в районі.
−
−	Ще за радянських часів Валентину Онисимівну неодноразово намагалися заманити на посаду районного й навіть обласного рівнів. Але вона погоджувалася лише на громадську роботу: протягом дев’яти скликань була членом виконкому районної ради, з 1975-го по 1990-й, і з 2006-го по 2020-го років – депутат Бобровицької районної ради. Протягом десяти років очолювала районну жіночу раду. Та головним своїм досягненням вважає безпосередню участь у створенні найефективнішого в Чернігівській області сільськогосподарського підприємства з гідною оплатою праці для майже півторатисячного колективу.
−
−	Ознайомившись з господарством «Земля і воля», Посол Держави Ізраїль Еліав Бєлоцерковські сказав: «Модель вашого господарства з такими вражаючими фінансовими показниками – це майбутнє України».
−	Валентина Онисимівна Чернякова – одна з успішних будівничих того майбуття. А ще вона прекрасна мама для давно дорослої дочки, добра й ласкава бабуся для двох, теж уже дорослих, онуків, дослужилася й до найпочеснішого родинного титулу – прабабусі. І все ж одного бракує в житті справді успішної жінки – вільного часу для внуків і правнуків, бо й досі в напруженій роботі.
−	Вона не обвішана ні радянськими, ні «незалежними» орденами, має лише велику колекцію Почесних грамот. Найвищою ж своєю нагородою вважає послану їй Господом у вигляді засвоєння нею вчення Піфагора: «Уранці, коли пробуджуєшся, спитай себе: «Що я маю зробити?» Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробила?» І так – впродовж майже… 60 років!!!
−
−	У 2018 році розповідь про Валентину Чернякову опубліковано у восьмому випуску унікального українського проекту «Успішна жінка».
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−
−	~~[[Категорія:Люди Ч]]~~
−	~~[[Категорія:Школи і училища]]~~
−	~~[[Категорія:Список видатних людей Бобровиччини‎]]~~

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Чернякова.jpg|міні|Валентина Чернякова]]
 '''Валентина Онисимівна Чернякова'''
@@ Рядок 58: / Рядок 59: @@
-[[Категорія:Люди Я]]
+[[Категорія:Люди Ч]]
 [[Категорія:Школи і училища]]
 [[Категорія:Список видатних людей Бобровиччини‎]]