Рощепій Яків Устимович - визнання - Історія редагувань

Dmisap в 13:59, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:59:55Z

Dmisap в 13:58, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:58:34Z

Dmisap в 13:52, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:52:06Z

Dmisap в 13:46, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:46:57Z

Dmisap в 13:46, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:46:33Z

Dmisap в 13:43, 29 листопада 2021

2021-11-29T13:43:21Z

Dmisap: Створена сторінка: Визнання == Для Львівського «Меморіалу» винахідник Яків Рощепій – гордість нації, а дл...

2021-11-29T13:42:06Z

Створена сторінка: Визнання == Для Львівського «Меморіалу» винахідник Яків Рощепій – гордість нації, а дл...

Нова сторінка

Визнання

== Для Львівського «Меморіалу» винахідник Яків Рощепій – гордість нації, а для рідної Чернігівщини – його місце в шухлядах обласного музею ==

У Львові вийшла з друку книга «Визвольна боротьба. Новітні часи», в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Гунда і заступник голови редколегії Юрій Пушненко. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини Анатолій Сєриков.

Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?» Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».

Колишній голова колгоспу імені Якова Рощепія Володимир Павленко єдиний з Чернігівщини спеціально їздив у російське місто Тулу і привіз із музею зброї фотографії автоматичної гвинтівки Рощепія і центральної експозиції музею, де поруч з фотопортретом Володимира Федорова, основоположника школи автоматичної зброї, професора, генерал-лейтенанта інженерних військ, – розміщений портрет Якова Рощепія, рядового царської армії, винахідника-самородка. Працівники музею сказали посланцю з України Володимиру Павленку, що вони пишаються передусім двома зброярами – Федоровим і Рощепієм.

А Україна як пишається тим сином, який нікому не продав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи», – наголосив радянський журналіст Іван Волошин в 1950 році в публікації центральної тоді газети «Радянська Україна». Там же конкретними фактами доводив, як царський і радянський режими принижували й обкрадали видатну людину і лише через те, що він не захотів ділитися своїми геніальними винаходами ні з царськими генералами, ні із шпигунами європейської воєнної промисловості щодо авторства на автоматичну зброю. Не пішов на змову з радянськими бюрократами, які злочинно, десятиліттями перекривали дорогу винаходам самородка для сільськогосподарського машинобудування.

На 130-річний ювілей дальні родичі винахідника випустили розцяцькований плакат, на якому титуловані чиновники називали Якова Рощепія «гордістю нації», який здійснив «життєвий і воістину творчий подвиг в ім’я народу України, всієї планети». Але ще в 1990 році згадана газета «Радянська Україна» в публікації на першій шпальті про нашого земляка-самородка ставила риторичне запитання: «А як би виграла наша пам'ять, коли б вулиці імені Я. Рощепія були і в Чернігові, Києві?» Цю пропозицію підтримали на ювілейному плакаті в 2009 році голова Верховної Ради України Володимир Литвин, голова обласної ради Наталія Романова та низка інших столичних і обласних чиновників. Вулиці ж імені знатного земляка-винахідника досі немає навіть у Бобровиці, а в Чернігові пам'ять про нього зберігається на кількох листочках паперу в шухляді обласного музею. Натомість інформація про «чернігівського селянина, солдата-зброяра» занесена в енциклопедію України та низки енциклопедій світу, пам'ять про видатного українця зберігається в музеях Петербурга й Тули. Виходить, віддаємо агресору й ім’я славного сина України?

У ювілейному збірнику «Визвольна боротьба. Новітні часи» чільне місце посідає стаття видатного вченого, Президента міжнародного університету «Україна» Петра Таланчука «Коли діждемося Вашингтона». Написана вона ще до подій останнього Майдану. «Я вірю в Україну, в її щасливе майбутнє, – йдеться в публікації. – Для цього треба небагато. Кожен із нас, на своєму місці, повинен передусім добре робити свою справу і намагатися здійснити хоч малесенькі зміни на краще в рамках своєї структури, у психології людей, з якими працюєш. І якщо це буде у кожного з нас, тоді ці маленькі потічки намагань зіллються у велику потужну ріку державотворення, у потік прогресу і бурхливого розвитку».

Мудра настанова вченого актуальна сьогодні, буде актуальною й завтра-післязавтра. Як актуальною залишається й подвиг українського селянина, родом з Чернігівської губернії. Ще за царського режиму він не продав свою душу економічному шпигуну з Бельгії, не продав своє авторство винаходу царському генералу-запроданцю, хоч в обох випадках міг озолотиться, але він залишив наступним поколінням своє ім’я – українського винахідника світового рівня. Самородка обкрадали радянські аферисти, але наш земляк продовжував творити розробки для сільськогосподарського машинобудування, для полегшення тяжкої праці односельців, – до його золотих рук з’їжджалися по допомогу хлібороби з великої округи. Саме на таких прикладах відданого служіння Вітчизні й своєму народу, на прикладі непродажності своєї душі селянином Яковом, – очевидно, треба формувати совісну психологію й тверду цивілізовану мораль українця. І тоді, як написав Петро Таланчук, «до нас прийде свій Вашингтон, український Вашингтоненко. Водночас досвідчений вчений і застеріг нас від ганебних помилок на цьому шляху: «А щоб не опинитись ще в глибокій ямі, треба перестати її копати».

Передусім це стосується тих, хто кидається нав’язувати нації свою недолугу, продажно-зажерливу мораль, знівечену з дитинства «голубокровну» титульну психологію. А народ безперестану дивується: де той давно обіцяний незалежний добробут, справжня гідність і свобода? Збірка статей «Визвольної боротьби» допомагає українцям роздивитися, на яких внутрішніх і зовнішніх базарах все те виставлено на повійні торги. Але справжні вчені й борці вірять, що, як зазначив Петро Таланчук: «Незалежність до великого Українського народу стане престижною! Але це буде потім. Можливо, навіть скоро». Треба тільки пам’ятати, що навіть Господь потребує в досягненні цієї мети допомоги десятків мільйонів українців.

''Григорій ВОЙТОК, журналіст, письменник''

[[Категорія:Люди Р]]
[[Категорія:Видатні люди Бобровиччини‎]]

''<small>{{REVISIONDAY2}} {{REVISIONMONTH}} {{REVISIONYEAR}}</small>''

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
-[[Файл:IMG 2659.jpg|міні|alt=Книга «Визвольна боротьба. Новітні часи»]]
+[[Файл:IMG 2659.jpg|міні|alt=Книга «Визвольна боротьба. Новітні часи»|Книга «Визвольна боротьба. Новітні часи»]]
 Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття '''«Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?»''' Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».
@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 А Україна як пишається тим сином, який нікому не продав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи», – наголосив радянський журналіст Іван Волошин в 1950 році в публікації центральної тоді газети «Радянська Україна». Там же конкретними фактами доводив, як царський і радянський режими принижували й обкрадали видатну людину і лише через те, що він не захотів ділитися своїми геніальними винаходами ні з царськими генералами, ні із шпигунами європейської воєнної промисловості щодо авторства на автоматичну зброю. Не пішов на змову з радянськими бюрократами, які злочинно, десятиліттями перекривали дорогу винаходам самородка для сільськогосподарського машинобудування.
-[[Файл:IMG_2661.jpg|міні|alt=Стаття Григорія Войтка «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?» ]]
+[[Файл:IMG_2661.jpg|міні|alt=Стаття Григорія Войтка «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?»| Стаття Григорія Войтка «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?»]]
 На 130-річний ювілей дальні родичі винахідника випустили розцяцькований плакат, на якому титуловані чиновники називали Якова Рощепія «гордістю нації», який здійснив «життєвий і воістину творчий подвиг в ім’я народу України, всієї планети». Але ще в 1990 році згадана газета «Радянська Україна» в публікації на першій шпальті про нашого земляка-самородка ставила риторичне запитання: «А як би виграла наша пам'ять, коли б вулиці імені Я. Рощепія були і в Чернігові, Києві?» Цю пропозицію підтримали на ювілейному плакаті в 2009 році голова Верховної Ради України Володимир Литвин, голова обласної ради Наталія Романова та низка інших столичних і обласних чиновників. Вулиці ж імені знатного земляка-винахідника досі немає навіть у Бобровиці, а в Чернігові пам'ять про нього зберігається на кількох листочках паперу в шухляді обласного музею. Натомість інформація про «чернігівського селянина, солдата-зброяра» занесена в енциклопедію України та низки енциклопедій світу, пам'ять про видатного українця зберігається в музеях Петербурга й Тули. Виходить, віддаємо агресору й ім’я славного сина України?

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 У Львові вийшла з друку книга '''«Визвольна боротьба. Новітні часи»''', в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса '''Роман Гунда''' і заступник голови редколегії '''Юрій Пушненко'''. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини '''Анатолій Сєриков'''.
 Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття '''«Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?»''' Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».
@@ Рядок 12: / Рядок 15: @@
 А Україна як пишається тим сином, який нікому не продав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи», – наголосив радянський журналіст Іван Волошин в 1950 році в публікації центральної тоді газети «Радянська Україна». Там же конкретними фактами доводив, як царський і радянський режими принижували й обкрадали видатну людину і лише через те, що він не захотів ділитися своїми геніальними винаходами ні з царськими генералами, ні із шпигунами європейської воєнної промисловості щодо авторства на автоматичну зброю. Не пішов на змову з радянськими бюрократами, які злочинно, десятиліттями перекривали дорогу винаходам самородка для сільськогосподарського машинобудування.
 На 130-річний ювілей дальні родичі винахідника випустили розцяцькований плакат, на якому титуловані чиновники називали Якова Рощепія «гордістю нації», який здійснив «життєвий і воістину творчий подвиг в ім’я народу України, всієї планети». Але ще в 1990 році згадана газета «Радянська Україна» в публікації на першій шпальті про нашого земляка-самородка ставила риторичне запитання: «А як би виграла наша пам'ять, коли б вулиці імені Я. Рощепія були і в Чернігові, Києві?» Цю пропозицію підтримали на ювілейному плакаті в 2009 році голова Верховної Ради України Володимир Литвин, голова обласної ради Наталія Романова та низка інших столичних і обласних чиновників. Вулиці ж імені знатного земляка-винахідника досі немає навіть у Бобровиці, а в Чернігові пам'ять про нього зберігається на кількох листочках паперу в шухляді обласного музею. Натомість інформація про «чернігівського селянина, солдата-зброяра» занесена в енциклопедію України та низки енциклопедій світу, пам'ять про видатного українця зберігається в музеях Петербурга й Тули. Виходить, віддаємо агресору й ім’я славного сина України?

← Попередня версія		Версія за 13:52, 29 листопада 2021
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	<seo title="Рощепій Яків Устимович" metakeywords="Електронна Енциклопедія Історія Бобровиччини винахідник автоматичної зброї" metadescription="Рощепій Яків Устимовичсамородок, українського винахідника світового рівня" cation="123456789-abfd123456" />
		+
	'''ВИЗНАННЯ'''		'''ВИЗНАННЯ'''

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Передусім це стосується тих, хто кидається нав’язувати нації свою недолугу, продажно-зажерливу мораль, знівечену з дитинства «голубокровну» титульну психологію. А народ безперестану дивується: де той давно обіцяний незалежний добробут, справжня гідність і свобода? Збірка статей «Визвольної боротьби» допомагає українцям роздивитися, на яких внутрішніх і зовнішніх базарах все те виставлено на повійні торги. Але справжні вчені й борці вірять, що, як зазначив Петро Таланчук: «Незалежність до великого Українського народу стане престижною! Але це буде потім. Можливо, навіть скоро». Треба тільки пам’ятати, що навіть Господь потребує в досягненні цієї мети допомоги десятків мільйонів українців.
-''Григорій ВОЙТОК, журналіст, письменник''
+'''''Григорій ВОЙТОК''', журналіст, письменник''
 [[Категорія:Люди Р]]

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 == Для Львівського «Меморіалу» винахідник Яків Рощепій – гордість нації, а для рідної Чернігівщини – його місце в шухлядах обласного музею ==
-У Львові вийшла з друку книга '''«Визвольна боротьба. Новітні часи»''', в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Гунда і заступник голови редколегії Юрій Пушненко. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини Анатолій Сєриков.
+У Львові вийшла з друку книга '''«Визвольна боротьба. Новітні часи»''', в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса '''Роман Гунда''' і заступник голови редколегії '''Юрій Пушненко'''. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини '''Анатолій Сєриков'''.
-Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?» Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».
+Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття '''«Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?»''' Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».
-Колишній голова колгоспу імені Якова Рощепія Володимир Павленко єдиний з Чернігівщини спеціально їздив у російське місто Тулу і привіз із музею зброї фотографії автоматичної гвинтівки Рощепія і центральної експозиції музею, де поруч з фотопортретом Володимира Федорова, основоположника школи автоматичної зброї, професора, генерал-лейтенанта інженерних військ, – розміщений портрет Якова Рощепія, рядового царської армії, винахідника-самородка. Працівники музею сказали посланцю з України Володимиру Павленку, що вони пишаються передусім двома зброярами – Федоровим і Рощепієм.
+Колишній голова колгоспу імені Якова Рощепія '''Володимир Павленко''' єдиний з Чернігівщини спеціально їздив у російське місто Тулу і привіз із музею зброї фотографії автоматичної гвинтівки Рощепія і центральної експозиції музею, де поруч з фотопортретом Володимира Федорова, основоположника школи автоматичної зброї, професора, генерал-лейтенанта інженерних військ, – розміщений портрет Якова Рощепія, рядового царської армії, винахідника-самородка. Працівники музею сказали посланцю з України Володимиру Павленку, що вони пишаються передусім двома зброярами – Федоровим і Рощепієм.
 А Україна як пишається тим сином, який нікому не продав своєї душі, навколо якої постійно крутилися «усілякі підступні дияволи», – наголосив радянський журналіст Іван Волошин в 1950 році в публікації центральної тоді газети «Радянська Україна». Там же конкретними фактами доводив, як царський і радянський режими принижували й обкрадали видатну людину і лише через те, що він не захотів ділитися своїми геніальними винаходами ні з царськими генералами, ні із шпигунами європейської воєнної промисловості щодо авторства на автоматичну зброю. Не пішов на змову з радянськими бюрократами, які злочинно, десятиліттями перекривали дорогу винаходам самородка для сільськогосподарського машинобудування.
@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 На 130-річний ювілей дальні родичі винахідника випустили розцяцькований плакат, на якому титуловані чиновники називали Якова Рощепія «гордістю нації», який здійснив «життєвий і воістину творчий подвиг в ім’я народу України, всієї планети». Але ще в 1990 році згадана газета «Радянська Україна» в публікації на першій шпальті про нашого земляка-самородка ставила риторичне запитання: «А як би виграла наша пам'ять, коли б вулиці імені Я. Рощепія були і в Чернігові, Києві?» Цю пропозицію підтримали на ювілейному плакаті в 2009 році голова Верховної Ради України Володимир Литвин, голова обласної ради Наталія Романова та низка інших столичних і обласних чиновників. Вулиці ж імені знатного земляка-винахідника досі немає навіть у Бобровиці, а в Чернігові пам'ять про нього зберігається на кількох листочках паперу в шухляді обласного музею. Натомість інформація про «чернігівського селянина, солдата-зброяра» занесена в енциклопедію України та низки енциклопедій світу, пам'ять про видатного українця зберігається в музеях Петербурга й Тули. Виходить, віддаємо агресору й ім’я славного сина України?
-У ювілейному збірнику «Визвольна боротьба. Новітні часи» чільне місце посідає стаття видатного вченого, Президента міжнародного університету «Україна» Петра Таланчука «Коли діждемося Вашингтона». Написана вона ще до подій останнього Майдану. «Я вірю в Україну, в її щасливе майбутнє, – йдеться в публікації. – Для цього треба небагато. Кожен із нас, на своєму місці, повинен передусім добре робити свою справу і намагатися здійснити хоч малесенькі зміни на краще в рамках своєї структури, у психології людей, з якими працюєш. І якщо це буде у кожного з нас, тоді ці маленькі потічки намагань зіллються у велику потужну ріку державотворення, у потік прогресу і бурхливого розвитку».
+У ювілейному збірнику «Визвольна боротьба. Новітні часи» чільне місце посідає стаття видатного вченого, Президента міжнародного університету «Україна» '''Петра Таланчука «Коли діждемося Вашингтона»'''. Написана вона ще до подій останнього Майдану. «Я вірю в Україну, в її щасливе майбутнє, – йдеться в публікації. – Для цього треба небагато. Кожен із нас, на своєму місці, повинен передусім добре робити свою справу і намагатися здійснити хоч малесенькі зміни на краще в рамках своєї структури, у психології людей, з якими працюєш. І якщо це буде у кожного з нас, тоді ці маленькі потічки намагань зіллються у велику потужну ріку державотворення, у потік прогресу і бурхливого розвитку».
 Мудра настанова вченого актуальна сьогодні, буде актуальною й завтра-післязавтра. Як актуальною залишається й подвиг українського селянина, родом з Чернігівської губернії. Ще за царського режиму він не продав свою душу економічному шпигуну з Бельгії, не продав своє авторство винаходу царському генералу-запроданцю, хоч в обох випадках міг озолотиться, але він залишив наступним поколінням своє ім’я – українського винахідника світового рівня. Самородка обкрадали радянські аферисти, але наш земляк продовжував творити розробки для сільськогосподарського машинобудування, для полегшення тяжкої праці односельців, – до його золотих рук з’їжджалися по допомогу хлібороби з великої округи. Саме на таких прикладах відданого служіння Вітчизні й своєму народу, на прикладі непродажності своєї душі селянином Яковом, – очевидно, треба формувати совісну психологію й тверду цивілізовану мораль українця. І тоді, як написав Петро Таланчук, «до нас прийде свій Вашингтон, український Вашингтоненко. Водночас досвідчений вчений і застеріг нас від ганебних помилок на цьому шляху: «А щоб не опинитись ще в глибокій ямі, треба перестати її копати».

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Визнання
+'''ВИЗНАННЯ'''
 == Для Львівського «Меморіалу» винахідник Яків Рощепій – гордість нації, а для рідної Чернігівщини – його місце в шухлядах обласного музею ==
-У Львові вийшла з друку книга «Визвольна боротьба. Новітні часи», в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Гунда і заступник голови редколегії Юрій Пушненко. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини Анатолій Сєриков.
+У Львові вийшла з друку книга '''«Визвольна боротьба. Новітні часи»''', в якій зібрані статті відомих учених і громадських діячів про боротьбу за незалежність, становлення і розбудову Української держави в історичних періодах. Упорядкували збірник голова редколегії видання «Визвольна боротьба», голова правління ГО Львівського ОВПО «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Гунда і заступник голови редколегії Юрій Пушненко. До редколегії входить і наш земляк, уродженець села Веприк з Бобровиччини Анатолій Сєриков.
 Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України, видрукуване за сприяння Міністерства культури України та Українського інституту книги. У збірці поміщена й моя стаття «Винахідник Яків Рощепій. Чи пишається Україна видатним українцем?» Наголошу: тим українцем, про якого в книзі «Из истории отечественного оружия» російські дослідники Мавродіни написали «По сути дела создателем первой русской автоматической винтовки является Я.У. Рощепей, черниговский крестьянин, солдат-оружейник».