До написання історії району долучилися працівниці друкарні

Районна газета «Наше життя» 4 листопада 1992 року опублікувала колективний лист працівниць районної друкарні (Євгенія Куц, Любов Фастовець, Катерина Зазимко та ін.) під заголовком «По товари – у Носівку». Своєю розповіддю жінки пролили світло на одну з ганебних сторінок з життя Бобровиччини на зорі незалежності держави: «Батьки однієї нашої робітниці живуть у сусідньому районі. Вона частенько їх провідує, а по дорозі додому заїжджає в Носівку, щоб зробити необхідні покупки. Потім нам розповідає, що там набагато більший вибір товарів, ніж у Бобровиці.

Спочатку не дуже й вірилося, думали, що до рук нашої подруги випадково потрапляє той чи інший товар. Адже і в Бобровиці, буває, викинуть дефіцити. Комусь-то вони дістаються, є такі щасливчики. Але ми чули зовсім інше. Мовляв, у Носівці це не вважається дефіцитом. Тому одного разу наважилися гуртом поїхати в сусідній райцентр.

Повірте, ми ніби потрапили в іншу країну. Практично без черги купили майонез, маргарин, зелений горошок, чай, шпроти та інші консерви з риби, цукерки і ковбаси кількох сортів. Правда, утворилась була невелика черга біля прилавка, де продавали свіжоморожену і копчену рибу. Але продавці магазину зразу ж зреагували на таку ситуацію – поставили додаткові ваги. З розмови дізналися, що одну продавщицю навіть з вихідного відкликали, коли побачили, що збирається черга. Для нас, бобровичан, це було цілим дивом. Бо часто доводиться спостерігати протилежне: коли в магазин набивається багато покупців, то продавці як не виручку підраховують, так кудись ідуть.

Вразили нас своїм асортиментом товарів і промислові магазини. Вперше за останні роки побачили у вільному продажу електрокип’ятильники, електрочайники, інші дефіцитні електротовари, причому вони відпускалися покупцям без ніяких довідок про здану картоплю чи зерно.

Дуже широкий вибір у Носівці дитячого одягу. Ми купили своїм дітям і внучатам такі костюмчики, про які вже й не мріяли. І ціни цілком доступні, як на сьогоднішній день. Наприклад, за 600-800 купонів можна купити костюмчик, за який на базарі спекулянти правлять 2-3 тисячі.

До речі, у магазинах там ціни на окремі товари значно нижчі, ніж у нас. Наприклад, у Бобровиці сірники продають по 20 купонів за десять пачок, а в Носівці – по 14. Дешеві у сусідів овочеві консерви, соки, томатний соус та багато інших продуктових товарів. За старою ціною одержали носівчани цукор за минулий квартал, не будо перебоїв у торгівлі, люди не давились у величезних чергах.

Помітно відрізняються наші сусіди культурою обслуговування. Скажімо, не встигли стати ми біля прилавка в промисловому магазині, як до нас відразу підійшла продавець і ласкаво запитала, що нам потрібно. Потім допомагала вибирати товари, давала необхідні пояснення, радила. Ми були просто вражені такою увагою, бо у своєму районі нічого подібного не зустрічали.

Після відвідин носівських магазинів ми остаточно втратили довіру до організаторів кооперативної торгівлі у нашому районі. Вони тільки й знають, що плачуться на труднощі, а всі свої недороби списують на порядки в країні, на дефіцит, який самі ж і створюють. Бо лише за умови існування дефіциту на товари вони почувають себе потрібними в районі людьми. Недаремно навіть після розкриття явних злочинів і зловживань у торгівлі залишаються на своїх тепленьких керівних місцях, продовжують створювати умови для нових злочинів, нічого не роблять для наведення порядку, підняття культури обслуговування.

По Бобровиці гуляють чутки, що наші товари великими партіями пливуть на Польщу, у Вірменію, в Росію… І, мабуть, небезпідставно люди про це говорять. Бо лише за останній час стали відомі конкретні факти, порушено ряд кримінальних справ, про що писала районна газета. Але ловляться в основному рядові виконавці, а ті, хто персонально відповідає за справи в торгівлі, кожного разу залишаються чистенькими.

Не відчуваємо перемін на краще і після приходу в райспоживспілку нового голови. Виходить, що не він формує політику в організації торгівлі, там діють інші сили. Доки ж це триватиме? Велику надію покладали на нову адміністрацію в районі. Але проходять місяці, але порядки в районі практично не міняються. Ото тільки галасу наробили різними перевірками. А торгова еліта як процвітала, так і процвітає, як диктувала свої умови, так і диктує.

… Надходить день одержання зарплати в районній друкарні. І ми знову гурточком поїдемо по покупки в сусідню «державу» – Носівку.