Чорнобильська катастрофа накрила і Бобровиччину

Матеріал з Енциклопедія Бобровиччини


Але тривогу забили лише в 1991 році, і не владні структури, а профспілки і лікарі

Результати запізнілого обстеження населених пунктів району фахівцями «Північукргеологія» певний час зберігалися за сімома замками у сейфі райкому Компартії, а після московського ГКЧП-заколоту – у сейфі районної ради. Розсекретив матеріали і передав до редакції районної газети для оприлюднення Віталій Семенович Пипко.

Не дочекавшись дієвої реакції з боку обезпартійненої районної влади, тривогу забили профспілки і місцеві медики. Перший лист від голів галузевих районних профспілкових організацій був направлений голові ради профспілкових організацій Чернігівської області П.Т. Сердюку:

«Як стало відомо, спеціалісти «Північукргеологія» провели обстеження населених пунктів Бобровицького району. Результати показали, що в самому райцентрі, а також у більшості сіл рівень забруднення ґрунту радіонуклідами стронцію-90 перевищує 0,07 кі/км2. Тобто, згідно із Законом України «Про захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Бобровицький район повинен відноситись до IV зони території, що зазнала радіоактивного забруднення, а окремі населені пункти – і до III зони. Проте Кабінет Міністрів України поки що не вирішив це питання, району не надається допомога для ліквідації наслідків аварії, організованого оздоровлення населення, в тому числі і дітей. Тим часом продовжує невпинно зростати захворюваність дітей на анемію, гіперплазію щитовидної залози тощо.

В ході кожного нового обстеження виявляються сотні нових хворих. Нині на диспансерному обліку в районній лікарні перебуває більше чотирьох тисяч дітей. Для порівняння слід сказати, що рівень захворюваності дітей майже такий, як у сусідньому Козелецькому районі. Але там, у зв’язку з вирішенням питання про надання статусу забрудненої зони, організоване масове безкоштовне оздоровлення дітей. Для Бобровицького району така можливість не надається.

Звертаємося до Вас, голови ради профспілкових організацій Чернігівської області, з проханням допомогти нашому району в організації оздоровлення дітей за межами області влітку цього року. А також підняти клопотання перед Кабінетом Міністрів, Верховною Радою України про прискорення вирішення питання віднесення Бобровицького району до IV зони території, що зазнала радіоактивного забруднення». Звернення підписали голови райкомів профспілок працівників агропромислового комплексу, медичних працівників, працівників народної освіти, працівників торгівлі, працівників установ культури, працівників держустанов. 28 березня 1992 року медпрацівники Бобровицької центральної районної лікарні направили листа Прем’єр-міністру України В.П.Фокіну і Голові постійної комісії Верховної Ради України В.О. Яворівському:

«Ми, медпрацівники Бобровицької центральної районної лікарні Чернігівської області, дуже занепокоєні повільним вирішенням питання віднесення Бобровицького району до четвертої зони території, що зазнала радіоактивного забруднення. Протягом п’яти років після Чорнобильської катастрофи нам твердили, що радіаційна обстановка в районі нормальна, мовляв, нічого зайве турбуватися, хоча були всі підстави сумніватися в цьому: за останні роки різко зросла кількість захворювань на злоякісні пухлини (з 1987 року – майже на 20 відсотків), анемії в дітей (1990 рік – 365 випадків, 1991 р. – 613), гіперплазії щитовидної залози в дітей (1990 р. – 353 випадки, 1991р. – 637), в районі найвища по області смертність працездатного населення, найвищий процент виходу на пенсію по інвалідності та ін.

Незважаючи на таку обстановку, в Бобровицькому районі лише минулого року приступили до детального поглибленого обстеження ґрунтів. У грудні одержали перші результати, які свідчать, що в районі немає жодного населеного пункту, де б рівень забруднення ґрунту ізотопами стронцію-90 був нижче того рівня, коли територію треба відносити до четвертої зони. А села Ярославка, Щаснівка, Сухиня і Красне – до третьої зони. Однак в Кабінеті Міністрів не вирішується питання про віднесення Бобровицького району до четвертої зони забрудненої території».

Звернення до голови уряду і голови парламентської комісії підписали близько сотні медичних працівників. Подібні звернення до керівників країни надсилали й представники громадських організацій та населених пунктів. Одначе в Києві не вирішили питання віднесення Бобровицького району до четвертої зони забруднення території. Одна чи не з головних неофіційних причин: компартійно-радянська влада не добилася вчасного обстеження ґрунтів, не проявила ініціативи й тоді, коли одержала невтішні результати обстеження. Про це відверто сказали представникам райкомів галузевих профспілок Бобровиччини відповідальні працівники у Будинку профспілок України. Бо коли громадськість одержала інформацію про забруднення території і кинулась добиватися вирішення питання по четвертій зоні, Кабмін уже спростив параметри забруднення. Втім, під тиском профспілкового і громадського активу діти з Бобровиччини до 1987 року народження, як і з інших районів, що не входили до забруднених зон, одержали статус (без категорії) постраждалих від радіації, відповідно – і право на безкоштовне оздоровлення один раз на рік. Були пільга на проїзд у окремих видах транспорту. Хоч чогось, та добилися.

16 06 2020